ПОКА́ПАТИ, ає, док.
1. Почати капати. Як роса та до схід сонця, Покапали сльози (Шевч., І, 1963, 28); — Лавріне! втри жінці піт з лоба, а то ще в діжу покапає, — знов сказала сердито Кайдашиха (Н.-Лев., II, 1956, 323).
2. Капати якийсь час; прокапати. Скілько тут [у тюремному шпиталі].. покапало сліз даремного каяття! (Фр., IV, 1950, 179).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 15.