ПОКА́ЖЧИК, а, ч.

1. Напис або який-небудь знак (стрілка, тичка і т. ін.), що вказує на напрям руху, розташування чого-небудь і т. ін. Як побачив він у Горбі стовп з покажчиком дороги на Фрейденштат,.. зупинивсь на хвилину (П. Куліш, Вибр., 1969, 303); Крім дорожних сигнальних знаків, в населених пунктах і на дорогах встановлюються різні покажчики (Автомоб., 1957, 273); Як навмисне, і покажчиків не було ніяких. Стирчали самі похилені стовпчики (Баш, На.. дорозі, 1967, 42); Світловий покажчик.

2. Контрольно-вимірювальний прилад. Покажчик температури води призначений для контролю за температурою води у системі охолодження двигуна (Підручник шофера.., 1960, 167).

3. Довідкова книжка або довідковий список, доданий до книжки. Нема часу поритися в «Полном Собрании Законов». Сьогодні трошки був копирснув, та нічого не виудив, бо алфавітний покажчик такий, що.. в йому голову заморочиш (Мирний, V, 1955, 407); В республіці є кваліфіковані кадри бібліографів, які нагромадили певний досвід складання різноманітних бібліографічних посібників, рекомендаційних списків і покажчиків літератури (Ком. Укр., 3, 1960, 48); Бібліографічний покажчик.

4. заст. Те саме, що пока́зник 1, 2.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 9.