ПО́ЙДА, и, ж., діал., зневажл. Непосида, побігайка. Охрім в корчмі Пойді кумі Весільних затягає (Г.-Арт., Байки.., 1958, 136).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 7.

Пойда, ди, ж. = Побігайка. А, а, гойда! чужа мати пойда, а нашая пані, ходить у жупані. Макс. (1849). 105.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 269.