ПОЗУБИ́ТИСЯ, зу́биться; мн. позу́бляться; док.

1. Стати зазубленим. Шабля позубилась (Сл. Гр.).

2. діал. Прорости. Коли зерно позубилося, Чайчиха почала обережно вибирати його і висипати на рядно (Стельмах, 1, 1962, 210).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 828.

Позубитися, блюся, бишся, гл. Иззубриться. Шабля позубилась. ЗОЮР. І. 96.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 268.