ПОЗОЛОТІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до позолоті́ти.

2. у знач. прикм. Який набув кольору, відтінку золота. Таким звідсіль я в згадці понесу Цей добросердий храм на сіцілійських схилах, Його колон і плит позолотілих Спокійну міру, трудову красу (Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 825.