ПОЗНА́ЧЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. позна́чи́ти, познача́ти. Беллінсгаузен наносить на карту групу нововідкритих островів з позначенням навіть крижаних полів (Довж., Зач. Десна, 1957, 411); Написав [Начко] на конверті ім’я Владка без ніякого.. позначення адреси (Фр., VI, 1951, 302).

2. Позначка (у 1 знач.). При складанні генеральних планів [будівництва] користуються умовними позначеннями (Інж. геод., 1959, 64).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 823.