ПОЗМИКА́ТИСЯ, а́ється, док. Зімкнутися одне з одним, з’єднатися (про все або багато чого-небудь) (перев. краї, кінці чогось). Тут [у лісі] уже немає роботи ланкам лісокультурниць: позмикалися крони, ошатні вартові надійно бережуть грунт, прозору дінцеву воду (Хлібороб Укр., 3, 1968, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 820.