ПОЗЛІ́ПЛЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позлі́плювати і позлі́плюватися. Довгі, рідкі, м’які коси поприлипали до його стовбоватої голови, розсипавшись тоненькими, позліплюваними пасмами по плечах (Н.-Лев., І, 1956, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 819.