ПОЗЛУ́ЩУВАТИСЯ, ується, док. Злущитися (про все або багато чого-небудь; скрізь або в багатьох місцях). Вгорі з кутка виглядав невеличкий образ — не знать святого, чи святої, бо на йому малюнок потемнів, позлущувався (Мирний, IV, 1955, 287).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 820.

Позлущуватися, щуюся, єшся, гл. То-же, что и злущитися, но во многихъ мѣстахъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 265.