ПОЗЛОСТИ́ТИ, ощу́, ости́ш, док., перех. Злостити якийсь час. — Я.. навмисне зробив таку авантуру в шинку. ..Щоб тебе позлостити та сконфузити! (Фр., VI, 1951, 290).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 819.