ПОЗЛИ́ГУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позли́гувати. Хрін [прізвище] на цю ніч і не поспускав їх [волів], стояли біля ясел позлигувані (Головко, II, 1957, 285).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 819.