ПОЗИВА́ЛЬНИК, а, ч. Те саме, що пози́ва́ч. Як підкоморій, він добре знав, що позов подають до рук позивальників за шість тижнів до суду (Тулуб, Людолови, І, 1957, 246).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 812.

Позивальник, ка, м. Истецъ, тяжущійся, ведущій процессъ. Полт.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 264.