ПОЗЖИНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Зжати все або багато чого-небудь, у багатьох місцях. Позжинати жито.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 812.

Позжинати, на́ю, єш, гл. Сжать (во многихъ мѣстахъ). Як вже гет усе позжинают, то лишіют трохи «на оборіг», аби горобці ззіли. ЕЗ. V. 86.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 264.