ПОЗЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Перебороти, викоренити все або багато чого-небудь.

2. Зжити, вижити всіх або багатьох.

3. розм. Прожити (вік, життя і т. ін.) (про всіх або багатьох). Ми з бабою вік позживали (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 812.

Позживати, ва́ємо, єте, гл. Прожить (о многихъ). Ми з бабою вік позживали. Лебед. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 264.