ПОЗЕ́МОК, мку, ч. Те саме, що позе́мка. Вздовж вулиці.. мете поземок (Мартич, Друзі.., 1962, 211); Вітер з Дніпра збив над руїнами пасма.. поземку (Рибак, Час.., 1960, 179).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 812.