ПОЗГО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Зголити все або багато чого-небудь. Наші старі позголювали бороди та й думають, що помолодшали (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 809.

Позголювати, люю, єш, гл. Сбрить (о многихъ). Наші старі позголювали бороди та й думають, що помолодчали.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 263.