ПОЗВО́ЛЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до позво́лити 1; // позво́лено, безос. присудк. сл. Сидять в путах арестанти. Трохи одпочити Позволено бідо-лагам Та води напитись (Шевч., II, 1953, 187).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 808.