ПОЗБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Збути все або багато чого-небудь. В її клункові були коралі та деяка одежина. Вона те все позбувала.. — та грошей було мало (Коцюб., І, 1955, 383); Скрутно прийшлася година голодна: З осені хліб купували [люди]; Де товаряка, одежина годна, Все те на хліб позбували (Манж., Тв., 1955, 54); Настя стала роздавати із скрині усе добро, яке було: ..і подушки, і рядна, усе позбувала за царство небесне Марусі і за душу свою і Наумову (Кв.-Осн., II, 1956, 95).
◊ Позбува́ти (позбу́ти) жир (жи́ру) див. жир 1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 805.