ПОЗБА́ВИТИ див. позбавля́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 803.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
ПОЗБА́ВИТИ див. позбавля́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 803.
Позбавити, влю, виш, гл. Лишить. Най ся багач не хвалить, що мя Гандзі позбавить. Чуб. V. 39. Бодай ти, мати, в світі не жила, що ти Ганнусі життя позбавила. Чуб. V. 54.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 261.