ПОЗАШИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Зашити все або багато чого-небудь, у багатьох місцях. Прийшли ми на кватиру, повмивалися, попередягалися, позашивали, де в кого що пообдиралося вночі по хащах (Фр., IV, 1950, 268); — Я не знаю, як воно так виходить… Я позашиваю собі кишені [щоб не тримати в них руки]! (Багмут, Щасл. день.., 1951, 14); От, узявши золоті [монети], позашивав [Трохим] у онучу, а срібні.. у полу свити (Кв.-Осн., II, 1956, 408).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 802.