ПОЗАЧИ́НЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позачиня́ти. За паровозом довгою низкою червоніють товарні, наглухо позачиняні вагони (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 56); // позачи́няно, безос. присудк. сл. У дворі пусто-тихо, всюди позапирано, всюди позачиняно (Мирний, IV, 1955, 193).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 801.