Про УКРЛІТ.ORG

позаходити

ПОЗАХО́ДИТИ, ить, имо, ите, док.

1. Зайти (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). Гості позаходили до хати (Кобр., Вибр., 1954, 152); // розм. Проникнувши куди-небудь у багатьох місцях, викликати подразнення (про сіль, дим, холод і т. ін.). Я почав розтирати сльози кулачками і відчув, як в очі зайшла сіль, позаходила і у виразки на щоках (Панч, На калин. мості, 1965, 28).

◊ За́шпори позахо́дили див. за́шпори.

2. тільки 3 ос., перен., розм. Заслатися або наповнитися чим-небудь (звичайно про очі). Очі позаходили сльозами.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 801.

Позаходити, димо, дите, гл. То-же, что и зайти, но о многихъ или о многомъ. Козаки після побиванок під Кумейками, на Говтві і Стариці позаходили до якого часу в Московщину. Стор. МПр. 60. Так плакали за ним батько і мати, що трохи в голову не позаходили. Чуб. І. 250.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 261.

вгору