ПОЗАХО́ВУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Заховати все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. Позаховував [Петро] свої книжки та всякі речі (Дн. Чайка, Тв., 1960, 126).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 801.

Позаховувати, вую, єш, гл. Запрятать (во множествѣ). Так позаховує, що вже ніхто без неї не знайде. Черниг. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 261.