ПОЗАХЛЯВА́ТИ, а́ємо, а́єте, док., розм. Захлянути (про всіх або багатьох). — Їжте, бо, кажуть, ви зовсім там позахлявали на кримських харчах, — пересміювались тітки (Гончар, II, 1959, 292).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 801.

Позахлявати, ва́ємо, єте, гл. Отощать, ослабѣть (о многихъ). Позахлявали так, що не можуть одтягти до його гласу. Грин. III. 349.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 261.