ПОЗАТЯ́ГУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позатя́гувати і позатя́гуватися. Ручки [в панянок] туго позатягувані у блискучі перчатки [рукавички], так що і пальців зігнути не можна (Мирний, III, 1954, 262).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 800.