ПОЗАТО́Й, а́, е́, розм. Те саме, що позамину́лий. Телицю ще позатого року власними руками одвів на податки (Ю. Янов., І, 1954, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 799.