ПОЗАСІДА́ТИ 1, а́ємо, а́єте, док.
1. неперех. Сісти де-небудь, улаштувавшись зручно, надовго (про всіх або багатьох). За величезним столом.. позасідали свахи (Фр., VIII, 1952, 61); Гості.. позасідали за столи на дворі (Кобр., Вибр., 1954, 152); Станула [Марія] біля порога, а вони позасідали коло стола (Стеф., І, 1949, 196); Тепер в шинку людей повнісінько, ті входять, ті виходять, а деякі позасідали вже надовго, либонь на цілу ніч (Л. Укр., III, 1952, 560); Народ представлений, головним чином, чаплинською дітлашнею, що, як горобці, позасідавши на деревах, стежать за церемонією звідти, з висоти колючих чаплинських акацій (Гончар, II, 1959, 360).
2. за що, до чого і з інфін., неперех. Засісти надовго, приступивши до якої-небудь роботи, справи і т. ін. (про всіх або багатьох). Позасідати за книжки; Позасідати до книжок.
3. неперех. Улаштувати засаду, підстерігаючи когось (про всіх або багатьох). Йому здавалось, що бурлак повний двір, повний город, що вони позасідали на засідки скрізь попід вікнами, попід стайнею, поза тинами (Н.-Лев., II, 1956, 203).
4. перех., діал. Зайняти все або багато чого-небудь. Зайшов Шевченко в горниці, а там усі стільці позасідали, не знайшлось йому місця між панами… (Україна.., І, 1960, 36).
ПОЗАСІДА́ТИ2, а́ю, а́єш, док., неперех., розм. Засідати на зборах, нараді і т. ін. якийсь час. — А директор — що й казати — З тих причин гнівився теж: Аж свербить позасідати, А народу не збереш!.. (С. Ол., Вибр., 1959, 307).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 797.