ПОЗАСТІ́БУВАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до позасті́бувати. — У мене хоч і вишита сорочка, а гудзики всі позастібувані. Я порядок знаю, — вихвалявся Андрій (Тют., Вир, 1964, 427).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 798.