ПОЗАСВІ́ЧУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позасві́чувати. По всіх ліхтарях позасвічувані свічки (Стор., І, 1957, 147); Стоять [люди] з позасвічуваними свічками (Кв.-Осн., II, 1956, 239).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 796.