ПОЗАПРО́ШУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Запросити всіх або багатьох. Гляди ж, стара, щоб було що їсти й пити, бо я на храм багато людей позапрошував (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 795.

Позапрошувати, шую, єш, гл. Пригласить (многихъ). Гляди ж, стара, щоб було що їсти й пити, бо я на храм багато людей позапрошував.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 258.