ПОЗАПИ́СУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Записати все або багато чого-небудь. Незабаром покликали пристава, понятих, випитали, що було треба, позаписували все й Оксану арештували (Л. Янов., І, 1959, 49); Учні мені.. позаписували силу етнографічного матеріалу (Вас., IV, 1960, 43).
2. Вписати у список, реєстр і т. ін. всіх або багатьох. Він не спитав вербівців про пашпорти [паспорти]..і тільки позаписував їх імення і прізвища (Н.-Лев., II, 1956, 200); // Зарахувати до певного соціального стану, професійної групи і т. ін. всіх або багатьох. Пристав не спитав їх [бурлаків], звідкіль вони і хто вони, і позаписував їх міщанами в посад Кривду (Н.-Лев., II, 1956, 220).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 794.