ПОЗАПЕЧА́ТУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Запечатати все або багато чого-небудь. Справник.. позапечатував [комори], і приказав голові.., щоб ніхто не розпечатав (Кв.-Осн., II, 1956, 141).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 793.

Позапечатувати, тую, єш, гл. Запечатать (во множествѣ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 257.