ПОЗАПАДА́ТИСЯ, а́ється, док.

1. Запастися, опуститися (про все або багато чого-небудь; у багатьох місцях).

2. Те саме, що позапада́ти 2; ввалитися. Її сині очі позападалися, її біле личко потемніло (Черемш., Тв., 1960, 211); Мама Бейбі схудла, старі щоки позападалися (Ірчан, II, 1958, 149).

3. Те саме, що позапада́ти 3; провалитися. — Наведи [Саво] сорому на нас та на нашу хату, аби ми живцем у землю позападалися! (Коб., II, 1956, 136); * У порівн. Муровані, похмурі дорфи [села]… Лежали, мовби позападавшись в землю, відгородившись один від одного валами крутих горбів (Гончар, III, 1959, 376).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 793.