ПОЗАМУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Замучити всіх або багатьох. Вони обидва такі катюги: жінок своїх чисто позамучували (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 793.

Позамучувати, чую, єш, гл. Замучить измучить (многихъ). Вони обидва такі катюги: жінок своїх чисто позамучували. Харьк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 257.