ПОЗАМУ́ЧУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позаму́чувати. Чоловік голодний, обірваний; дітки позамучувані (Тесл., З книги життя, 1949, 152).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 793.