ПОЗАМУ́ЛЮВАТИ, ює, док., перех. Замулити все або багато чого-небудь, у багатьох місцях. [Роман:] У книжках пишуть.., що засухи відтоді настали, як повирублювали ліси та позамулювали річки… (Кроп., II, 1958, 13); // безос. Ринула злива ..Позамулювало луки, позатягувало копиці сіна (Горд., Цвіти.., 1951, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 792.

Позамулювати, люю, єш, гл. Занести иломъ (во множествѣ). І була б трава, та позамулювало. Канев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 256.