ПОЗАМО́ТУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позамо́тувати. Вона [черниця].. так у чорні завивала позамотувана, що тільки.. очі блищать (Вовчок, VI, 1956, 325); Позамотувані до очей шарфами й хустками, з червоними носами солдати тільки переступили поріг (Хор., Незакінч. політ, 1960, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 792.