Про УКРЛІТ.ORG

позамикати

ПОЗАМИКА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПОЗАМИ́КУВАТИ, ую, уєш, док., перех.

1. Замкнути, зачинити на замок, ключ, засув і т. ін. все або багато чого-небудь. Позамикав хазяїн замки, дав їм [наймитам] кожному по полтинику і сказав, щоб ішли собі гулять, куди хто хоче (Кв.-Осн., II, 1956, 404); Терентій Корнійович позамикав шухляди, погасив електрику (Гур., Наша молодість, 1949, 383).

2. Зачинити в приміщенні, замкнувши всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь. [Монтаньяр:] Не вільно розмовляти, громадяни! Вже спати час. Позамикаю всіх (Л. Укр., II, 1951, 165).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 791.

Позамикати, ка́ю, єш, гл.

1) Запереть (во множествѣ). Позамикали і церкву, і цвинтарь, і зійшли на кладвище. Кв. Як у церквах та в коморах замки замикаються, так щоб нашим ворогам зуби і губи позамикало. Драг. 38.

2) Заключить, запереть (многихъ). Позамикали всіх парубків у холодну. Харьк.

3) Преградить (многимъ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 256.

вгору