ПОЗАЛЯГА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док. Залягти (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь; у багатьох місцях). Позалягали [повстанці] за старі дуби, за білокорі берези, і виблискують огнем (Ірчан, II, 1958, 80); * Образно. Уже смеркало. На горбах піщаних Глибокі зморшки тьми позалягали (Вирган, В розп. літа, 1959, 245).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 791.

Позалягати, гаємо, єте, гл. То-же, что и залягти, но о многихъ или о многомъ. Ви всі місця позалягали, — мені й лягти ніде. Як прийде моя сем’я, то вони й під лавками позалягають. Чуб. II. 382. Твої зяті на нас позалягали (устроили засаду). К. ЦН. 191.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 256.