ПОЗАКРУ́ЧУВАТИСЯ, ується, док.

1. Скрутитися, завитися кільцями, загнутися на кінці (про все або багато чого-небудь). Ледве з землі вилазить [пшениця], жовта і позакручувалась (Стор., І, 1957, 32); Волосся на голові позакручувалось густими кучерями (Н.-Лев., І, 1956, 466).

2. Загвинтитися (про все або багато чого-небудь).

3. розм. Пов’язатися, запнутися чим-небудь (про всіх або багатьох).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 789.