ПОЗАКО́ВУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Закувати все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. Білі ніжки позаковували [майори] (Чуб., V, 1874, 995); Ватагу в її лісовій криївці обскочили три роти солдат. Сашку на місці повісили. Інших позаковували (Фр., IV, 1950, 377).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 788.

Позаковувати, вую, єш, гл. Заковать (многихъ). Білі ніжки позаковували. Чуб. V. 995.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 255.