ПОЗАКЛИНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Заклясти всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь. Поклали [скарби] і позаклинали (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 788.

Позаклинати, наю, єш, гл. Заклясть (во множествѣ). (Скарби) поклали і позаклинали. Драг. 78.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 255.