ПОЗАКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Закли́кати всіх або багатьох. [Рябина:] Гей, присяжний! Іди-но позакликай сюда [сюди] з коршми [корчми] господарів, які там є! (Фр., IX, 1952, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 788.

Позакликати, ка́ю, єш, гл. Зазвать; позвать (многихъ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 255.