ПОЗАКА́ЧУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Закачати (рукави, холоші і т. ін.). Василина приступила до столу, позакачувала рукави і почала наливати чай (Н.-Лев., II, 1956, 64).
2. тільки 3 ос., одн., перев. безос. Ви́кликати запаморочення, нудоту у всіх або багатьох (качкою на нерівній дорозі, на хвилях).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 787.