ПОЗАКА́ЧУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позака́чувати. Висока на зріст, рівна станом, .. з рукавами, позакочуваними по лікті, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні (Н.-Лев., II, 1956, 272); На плечі в нього було кілька вудочок і кошик; штани позакочувані, сорочка розхристана (Бойч., Молодість, 1949, 80).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 787.