ПОЗАДИРА́ТИСЯ, а́ється, док. Задертися догори (про що-небудь не одно або велику кількість чогось). Бліді обличчя позадиралися вгору (Мирний, II, 1954, 202); Притьопав [Мефодій Кулик].. в постолах, що позадиралися, мов полозки, з порожнім лантухом через плече (Гончар, II, 1959, 54).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 786.