ПОЗАГО́РТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позагорта́ти. Стоять ті ліси понурі й недоступні; дерева їх позагортані в грубі кори (Март., Тв., 1954, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 785.