ПОЗАВІ́РЧУВАНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до позаві́рчувати. Вони були позавірчувані в шуби, в бурнуси (Н.-Лев., II, 1956, 70).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 782.