ПОЗАВДАВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., заст. Примусово віддати, заслати куди-небудь усіх або багатьох. — Я вас у Сибір позавдаю! (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 782.

Позавдавати, даю́, єш, гл. То-же, что и завдати, но о многихъ или о многомъ: Я вас у Сібір позавдаю. Г. Барв. 311.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 252.