ПОЗАБУ́ТИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до позабу́ти. Нехай прокляті ми і світом позабуті! Ми ломимо скалу, рівняєм правді пу́ті (Фр., X, 1954, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 781.